Геніальна дочка українського народу

У бібліотеці оформлено книжкову виставку до дня народження Л.Українки. "Геніальна дочка українського народу" Леся Українка…Це ніжне й дзвінке ім’я належить до найвеличніших імен нашого народу. Псевдонім Лариси Петрівни Косач твердо і назавжди зафіксований у пам’яті кожного українця, і не тільки українця. Леся належить усім, бо її творчість зіткана з різних мотивів світової культури. Гордий дзвін її імені в серцях мільйонів людей породжує не тільки спогад про «Лісову пісню» або «Досвітні вогні», але й палку любов до великої поетеси і гордість за свій народ, що спородив її. Леся Українка: Якби вся кров моя уплинута отак, Як сі слова! Якби моє життя Так зникло непримітно, як зникає вечірнє світло!.. Хто мене поставив сторожею серед руїн і смутку! Хто наложив на мене обов’язок будити мертвих, тішити живих калейдоскопом радощів і горя? Хто гордощі вложив мені у серце? Хто дав мені одваги меч двусічний? Хто кликав брать святую орифламу Пісень, і мрій, і непокірних дум? Хто наказав мені: не кидай зброї, Не відступай, не падай, не томись? Чому ж я мушу слухати наказу? Чому втекти не смію з поля честі Або на власний меч грудьми впасти? Що ж не дає мені промовить просто: «Так, доле, ти міцніша, я корюся!» Чому на спогад сих покірних слів Рука стискає невидиму зброю, А в серці крики бойові лунають?